hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet hogan outlet scarpe hogan outlet

Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської літературної мови й мистецтва, переклад Євангелія так званою простою мовою, досить близькою до народної.

Як свідчить приписка в рукопису, переклали Євангеліє 1556-1561 син протопопа М.
Василевич та архімандрит Пречистенського монастиря Григорій, спочатку у родовому монастирі князів Заславських у Заславі, пізніше – й у родовому монастирі пересопницьких князів часів давньоруської держави у Пересопниці (тепер Рівненська обл.). Замовила книгу княгиня Анастасія. Заславська.
Пересопницьке Євангеліє — розкішна книга, вагою 9 кг. 300 гр., писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм. Книга складається з 482 аркушів. Рукопис багатоорнаментований, прикрашений високохудожніми кількакольоровими заставками й мініатюрами. За красою й багатством оформлення Пересопницьке Євангеліє не має рівних собі серед українських рукописів. Його зміст —традиційне четвероєвангеліє. Своєрідним є вміщення перед кожним Євангелієм так званих сумаріїв — короткого змісту розділу. На маргіналіях чимало голосів — пояснень до окремих малозрозумілих слів.

Її “руська” мова — то феномен у національній культурі. Про це протягом XIX століття захоплено і одностайно говорили всі дослідники. Серед них — Осип Бодянський, котрий відкрив Книгу (увівши її до наукового обігу) в Переяславі. В 1701 році “в місяці квітні 17 дня”, Переяславському кафедральному собору подарував книгу не хто інший як ясновельможний гетьман Іван Мазепа. Павло Житецький присвятив себе її ґрунтовному мовознавчому аналізові.

Поклонився Книзі і Тарас Шевченко. Перебуваючи в Переяславі як співробітник
Археографічної комісії, він у своєму звіті відзначає вишукане й розкішне оздоблення
Пересопницького Євангелія, а також те, що воно “написано малороссийським наречием 1556 года”.

Після зруйнування Пречистенського монастиря у 1630 році КНИГА перебувала у
Клеванському замку, м.Звягелі, Печерському монастиру у Києві. Майже через півтораста років (1701) її подарував Переяславському єпископському престолові гетьман Іван Мазепа. Згодом пам’ятка опинилася в бібліотеці Переяславської семінарії, де 1837 з нею ознайомився славіст О. М. Бодянський (1808-1877). Після переведення духовної семінарії з Переяслава до Полтави (1862) Пересопницьке Євангеліє теж було перевезено.10 років КНИГА перебувала у Петербурзі. На початку ХХ ст. рукопис передано до Полтавського давньосховища. Тут його вивчали літературознавець В. М. Перетц (1870-1935) та філолог і палеограф О. С. Грузинський (1881-1954). Під час війни Пересопницьке Євангеліє евакуйовано до Уфи. Після війни повернулося до Києва. З 1947 року Пересопницьке Євангеліє — в фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Сьогодні ця духовна святиня українського народу набула значення політичного символу нації — на Пересопницькому Євангелії під час інавгурації присягали президенти України.